Якби Ольга Франко жила сьогодні, вона напевно стала б відомою блогеркою. Разом із чоловіком Петром, сином Івана Франка, вони б ділилися рецептами, порадами та галицькою говіркою. Саме цією мовою майже століття тому написані її кулінарні книги.
Про життя Ольги-Марії Франко розповіли її онучки Іванна Міліянчук, Адріанна Галущак, Мар’яна Макаруха та директорка Інституту франкознавства ЛНУ імені Івана Франка Наталія Тихолоз.
Від знайомства з сином Франка до першої книги
Ольга народилася 23 липня 1896 року в селі Вирів Кам’янецького повіту (нині Львівський район). Вона була четвертою дитиною в священницькій родині. У жовтні 1911 року під час навчання в Українській реальній приватній гімназії імені Маркіяна Шашкевича 15-річна Ольга познайомилася з 21-річним Петром Франком на відкритті пам’ятника Маркіяну Шашкевичу.
«Насправді ми не знаємо, чи Ольга бачилася з Іваном Франком, проте вже за кілька років в неї почали розвиватися стосунки з його сином», — каже Наталія Тихолоз.
Під час Першої світової війни Петро воював у лавах Українських січових стрільців і отримав срібну медаль «За хоробрість». Наприкінці 1918 року він створив і очолив перший Летунський відділ Української галицької армії в Красному. Ольга тоді викладала українську мову в жіночій школі в Буську, за п’ять кілометрів. 4 лютого 1919 року вони одружилися в церкві Пресвятої Богородиці в селі Полонична.
У Відні Ольга закінчила дворічні курси кулінарії. Там виникла ідея першої української кулінарної книги. Петро анонсував «Кухню в таборі», але її ніхто не бачив. «Її ніхто не бачив. Поки що це книга-привид», — констатує Тихолоз.
У 1929 році вийшла «Перша українська загально-практична кухня». Книга на понад 500 сторінок містила понад 1400 рецептів. Епіграф звучав так: «Порадник для всіх, що хочуть довго жити». У передмові Петро Франко радив: «Їж тоді, коли маєш до цього охоту, при можливості, на свіжому повітрі. Не їж надто гарячих страв (понад 35 °C)… Не пересолюй!… Перестань їсти, коли міг би ще дещо з’їсти».
Тут були страви з різних країн і регіонів України: галицький і київський борщ, телятина по-коломийськи, волинські зрази. Книга містила поради для вегетаріанців, хворих і дітей, а також ілюстрації грибів, риби, овочів і сервірування столу.
«Хоча у назві книги є слово «перша», та насправді це лише маркетинговий хід, — пояснює Наталія Тихолоз. — Звісно, вона не була першою кулінарною збіркою в Україні, проте суттєво відрізнялася від інших. Передусім, своєю подачею і продуманістю. Також у назві наголошується на тому, що книга є українською. І це в період міжвоєння, коли Україна була поділена…»
У 1937 році вийшла «Всенародня кухня» з 196 рецептами для ощадливого харчування в складні часи.
Репресії, втрати і спадок, що живе
У 1931 році родина переїхала до Харкова. Під час Голодомору подружжя як іноземці ділилося продуктами з місцевими. У 1936-му вони залишилися у Львові. З приходом радянської влади Петра обрали депутатом Верховної ради УРСР і першим директором музею Івана Франка. Ольга стала заступником директора з господарської частини.
28 червня 1941 року, у день народження, Петра забрали. Більше його не бачили. Лише пізніше зі шифротелеграми стало відомо, що його, ймовірно, розстріляли влітку 1941 року. «Баба надіялась що він живий, що повернеться і завжди мала для нього медівнички чи тістечка — Петро любив солодке», — згадує онука Іванна Міліянчук.
Старшу доньку Віру спочатку заарештували німці, потім радянська влада відправила на довічне заслання в Сибір. Вона повернулася лише після смерті Сталіна. Молодша донька Іванна померла від онкології в 1978 році. «Смерть Асі дуже підкосила бабу, — згадує Іванна Міліянчук. — Ця сильна, строга, вольова жінка ураз змінилася».
Ольга доглядала сімох онуків. «Баба знала смаки кожного з семи внуків… Ніколи не примушувала нас їсти те, що не смакувало, бо їжа має приносити задоволення», — розповідає Іванна Міліянчук. Вона пекла навіть мініатюрні тістечка для ляльок. «Баба називала нас, онуків, «французькими песиками», бо вона справді дуже догоджала нам», — додає Адріанна Галущак.
Ольга Франко померла на 91 році життя у 1987 році. «Баба чекала свого Петра до останнього дня. Десь за тиждень-другий перед смертю… сказала: «Зараз Петро приїде, я мушу кролика втушити»», — згадує Адріанна Галущак.
У 2021 році онука Іванна Міліянчук з доньками започаткувала проєкт «Практична кухня. Забуте і нове». Вони адаптують рецепти Ольги Франко для сучасності. «Кожен перепис це, насамперед, історія… Це наше завдання зробити рецепт максимально зрозумілим для читача», — пояснює Іванна Міліянчук. Страви за її переписами готують у львівських ресторанах. Книга Ольги Франко залишається відкритою.