Сергій В’ячеславович Стерненко — український громадський діяч, волонтер, юрист і блогер, чиє ім’я міцно пов’язане з боротьбою за справедливість, захистом Одеси у 2014 році та масштабним забезпеченням українського війська FPV-дронами. Народився 20 березня 1995 року в селі Садове Білгород-Дністровського району Одеської області. Сьогодні він очолює громадську організацію «Небайдужі», співзаснував благодійний фонд «Спільнота Стерненка» і веде YouTube-канал з аудиторією понад два мільйони підписників.
Його шлях включає участь у Революції Гідності, керівництво одеським осередком «Правого сектору», кілька замахів на життя, гучні судові процеси та перетворення волонтерської діяльності на один із найбільших недержавних каналів постачання безпілотників на фронт. У січні 2026 року його призначили позаштатним радником міністра оборони з питань ефективності БпЛА, хоча вже влітку того ж року він залишив цю посаду.
Стаття розповідає про ключові етапи біографії, суперечливі епізоди, реальні результати волонтерства та місце Стерненка в сучасному українському інформаційному та військовому просторі.
Ранні роки, освіта та перші кроки в публічному просторі
Сергій Стерненко виріс у родині колишнього прикордонника та вчительки. Батько прищеплював дисципліну, мати — любов до книг і відчуття справедливості. У сім’ї є молодші брати. До 2014 року хлопець займався просуванням груп у соціальних мережах і пробував себе в хіп-хопі під псевдонімом MC Esdabes.
Освіту здобував послідовно. У 2016 році закінчив Одеський коледж економіки, права та готельно-ресторанного бізнесу за спеціальністю «Правознавство» і отримав диплом молодшого спеціаліста. У 2019-му став бакалавром права в Одеському національному університеті імені І. І. Мечникова. У 2022 році завершив магістратуру Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка за спеціальністю «Міжнародне право». Паралельно займався дзюдо.
Ці знання пізніше стали інструментом у судових баталіях і публічній критиці корупції. До Євромайдану Стерненко залишався переважно аполітичним, зосередженим на онлайн-активності.
Євромайдан, «Правий сектор» і захист Одеси
Наприкінці 2013 року 18-річний Стерненко долучився до протестів в Одесі. Швидко став одним із організаторів місцевого Євромайдану. У лютому 2014-го брав участь у подіях на вулиці Грушевського в Києві. 22 березня 2014 року очолив одеський обласний осередок «Правого сектору» і залишався на цій посаді до 2017 року.
2 травня 2014 року під час сутичок в Одесі він допомагав рятувати людей із палаючого Будинку профспілок. Після цього активно боровся з проросійськими рухами в місті: зривав концерти російських артистів, які виступали на окупованих територіях, пікетував російське консульство, брав участь у блокаді Криму восени 2015 року.
У вересні 2014-го став одним з ініціаторів «сміттєвої люстрації» — акції, під час якої активісти облили зеленкою і закидали сміттям депутата Нестора Шуфрича. Стерненко також долучався до «Народної люстрації» і допомагав притягати до відповідальності корупціонерів в Одесі.
Після виходу з «Правого сектору» у 2017 році створив і очолив громадську організацію «Небайдужі». Саме в цей період почалися перші серйозні конфлікти з місцевою владою та проросійськими силами.
Замахи, самозахист і судові процеси
У 2018 році на Стерненка скоїли щонайменше три замахи. 7 лютого його побили біля під’їзду. 1 травня стріляли з травматичної зброї. 24 травня під час третього нападу один із нападників — Іван Кузнєцов — загинув від ножового поранення. Стерненко стверджував, що діяв у межах необхідної оборони.
Справа про цей інцидент стала однією з найгучніших. Його звинувачували в умисному вбивстві та незаконному носінні зброї. У 2020–2021 роках справа супроводжувалася масовими акціями підтримки під судами. Зрештою у грудні 2023 року справу закрили.
Паралельно тривала справа про нібито викрадення у 2015 році одеського депутата від «Родини» Сергія Щербича. У лютому 2021 року суд першої інстанції засудив Стерненка до 7 років і 3 місяців позбавлення волі з конфіскацією половини майна. Апеляція суттєво пом’якшила вирок, а касація зняла судимість.
1 травня 2025 року стався четвертий замах — стрілянина, яку, за даними слідства, організували російські спецслужби. Підозрювану затримали. Стерненко пережив інцидент і продовжив публічну діяльність.
Ці події сформували його публічний образ як людини, яка постійно перебуває під загрозою, але не зупиняється.
Волонтерство під час повномасштабної війни та «Спільнота Стерненка»
Після 24 лютого 2022 року Стерненко долучився до підрозділу «Гонор» Сил спеціальних операцій, а згодом зосередився на волонтерстві. Спочатку збирав кошти спільно з Фондом Сергія Притули. Пізніше створив власний канал постачання.
У січні 2025 року разом із Олександром Скарлатом він заснував благодійний фонд «Спільнота Стерненка». Фонд став одним із найбільших недержавних постачальників FPV-дронів. Станом на серпень 2026 року організація закупила і передала війську майже 290 тисяч FPV-дронів, а також інше обладнання — від систем зв’язку до автомобілів.
Фонд регулярно публікує звіти. У липні 2026-го, наприклад, зібрав понад 185 мільйонів гривень і закупив понад 3,5 тисячі дронів. Окремий проєкт ReDrone займається відновленням пошкодженої техніки.
Стерненко неодноразово підкреслював, що головне завдання — не просто передати дрони, а зробити так, щоб вони реально працювали на фронті й знищували техніку противника. Його команда аналізує ефективність підрозділів і допомагає масштабувати найуспішніші практики.
YouTube-канал і вплив на інформаційний простір
Канал STERNENKO з’явився ще до повномасштабного вторгнення, але саме війна зробила його одним із найпопулярніших. Станом на 2025–2026 роки аудиторія перевищила два мільйони підписників, а загальна кількість переглядів — понад мільярд.
Контент поєднує аналітику бойових дій, розбір корупційних схем у системі забезпечення, критику неефективних рішень і мотиваційні звернення. Стерненко часто говорить прямо, без пом’якшень. Це приваблює частину аудиторії і викликає різке неприйняття в інших.
Канал став майданчиком, де волонтери, військові та громадяни обмінюються інформацією про реальні потреби фронту. Багато зборів стартують саме з його ефірів.
Призначення радником міністра оборони і робота в 2026 році
22 січня 2026 року міністр оборони Михайло Федоров призначив Сергія Стерненка своїм позаштатним радником з питань підвищення ефективності використання безпілотних літальних апаратів на фронті. Федоров пояснював, що досвід волонтера допоможе систематизувати постачання і підняти результативність підрозділів, бо на той момент лише близько 50 з 400 дронових підрозділів забезпечували більшість уражень.
Стерненко працював над новими вимогами до тендерів на FPV-дрони, аналітикою ефективності та обміном досвідом між підрозділами. У липні 2026 року він оголосив, що більше не є радником. У своєму зверненні подякував Федорову і висловив сподівання, що напрацьовані зміни все ж будуть упроваджені.
Після цього Стерненко повернувся до повноцінної роботи фонду і публічної діяльності. Він продовжує критикувати проблеми в системі забезпечення, але вже без офіційного статусу.
Особисте життя та публічний образ
У листопаді 2024 року Стерненко оголосив про заручини з Наталією Усатенко. Пара з’явилася на спільних фото біля Софійського собору в Києві. Про особисте життя він говорить мало, зосереджуючись на роботі.
У суспільстві ставлення до нього різко полярне. Одні бачать у ньому приклад принциповості та ефективності. Інші — радикала, пов’язаного з правими рухами, чию діяльність вважають надто конфліктною. Сам Стерненко неодноразово підкреслював, що головним критерієм для нього залишається результат на фронті, а не рейтинги.
Після кількох замахів він живе з підвищеними заходами безпеки. Це впливає на повсякденне життя, але не зупиняє публічну роботу.
Ключові інсайти
Сергій Стерненко пройшов шлях від сільського хлопця з Одещини до однієї з найпомітніших фігур українського волонтерського руху. Його біографія тісно переплетена з ключовими подіями останніх дванадцяти років — від Майдану до повномасштабної війни.
Найбільш відчутний слід він залишив у сфері забезпечення війська дронами. Майже 290 тисяч FPV, переданих через «Спільноту Стерненка», — це конкретна цифра, яку можна перевірити у звітах фонду. Саме ця практична результативність сьогодні визначає його місце в публічному просторі сильніше, ніж давні судові справи чи політичні ярлики.
У 2026 році Стерненко залишається активним критиком системи і одним із тих, хто продовжує системно забезпечувати фронт. Його історія показує, як особиста впертість і організаційні навички можуть перетворити активізм на реальну військову підтримку.