За чотири роки служби у 128-й бригаді лікар-невролог Василь Созанський пройшов найгарячіші точки фронту — від контрнаступу на Херсонщині до боїв під Соледаром. Сотні врятованих життів не врятували від глибокого вигорання. Готуючись до демобілізації, медик серйозно планував назавжди залишити професію.
Шлях до фронту та випробування
Василь родом із Закарпаття, виріс у Миргороді. У 2005 році вступив до Харківського медичного університету, обрав неврологію. Після інтернатури викладав, працював у клініках, завідував відділенням. У 2022 році, забравши родину на Закарпаття, 3 березня став до військкомату й потрапив у 128-му бригаду.
Спочатку — медична евакуація, потім госпіталь у Запоріжжі, стабілізаційні пункти. На Херсонщині за першу добу контрнаступу — 286 поранених, 100 операцій. Під Соледаром бригада втратила тисячу бійців за місяць. Василь робив усе: вантажив, перев’язував, зупиняв кровотечі. Дякували пацієнти, дарували ножі на згадку.
Повернення та нове покликання
Після народження третьої доньки з’явилися підстави для демобілізації. Проте процес затягнувся на півроку через страх прірви між тилом і фронтом. «Я вигорів ущент і панічно боявся повертатися до цивільного життя. Серйозно думав піти з медицини», — зізнається лікар.
Порятунком стала програма «Медосвіта для героїв» медичної мережі «Добробут». Василь подався на напрям «Організація та управління охороною здоров’я». Навчання дало знання про побудову команд і процесів. Уже четвертий місяць він очолює філію медичного закладу в Києві. «Я відчуваю, що на своєму місці. Програма витягнула мене з прірви вигорання», — каже ветеран.