У соцмережах набирають популярності “лабораторні щури” — блогери, які хизуються рельєфним тілом, скинутими кілограмами, ідеальною шкірою та густим волоссям завдяки експериментальним пептидам. Серед найпопулярніших — GHK-Cu, BPC-157, МТ-II та інші. Вони обіцяють нарощування м’язів, пришвидшення метаболізму та сяйво обличчя, однак їхня безпека для людей досі не доведена.
Виробники чітко маркують флакони як “Для досліджень”, проте препарати вільно продають, зокрема в Україні. Ендокринолог, кандидат медичних наук, доцент Івано-Франківського національного медичного університету Микола Островський пояснює, що більшість цих сполук не мають достатньої доказової бази на людях.
Що відомо про популярні пептиди
BPC-157 показав регенеративні властивості на тваринах, проте на людях його застосування заборонене через брак даних про безпеку. TB-500 класифікує WADA як допінг, а його вплив на людей не вивчений. GHK-Cu безпечно використовують у кремах, але ін’єкції залишаються недослідженими. MOTS-c демонструє обнадійливі результати на тваринах щодо метаболізму, проте на людях — немає. IGF1-LR3 може прискорювати ріст пухлин і підвищувати ризик онкології. МТ-II загрожує переродженням родимок у меланому та має побічний ефект у вигляді неконтрольованої ерекції.
Пептидні коктейлі ще небезпечніші через відсутність даних про взаємодію компонентів. Водночас схвалені препарати на основі пептидів, як-от семаглутид чи тирзепатид, призначають лише лікарі з контролем дозування. Експерти застерігають: використання недосліджених сполук — це не контрольований експеримент, а хаос із непередбачуваними наслідками.