Галині за пів року виповниться 18. Вона народилася в Донецьку, але більшу частину життя прожила в Бахмуті. На початку квітня 2022 року, коли поруч з її будинком стався обстріл, дівчина була на вулиці й сильно злякалася. Того ж дня мама зібрала дітей і найнеобхідніші речі, й родина евакуювалася.
Спочатку вони жили в Дніпрі, згодом — у Броварах. Галина продовжувала навчатися онлайн у бахмутській школі. Цьогоріч НМТ вона складала після чергової ночі обстрілів.
«У тебе більше немає дому. Ти опиняєшся на новому місці. Батьки тримають родину, розв’язують побутові питання, намагаються вижити, тож на дитину часто бракує ресурсу. Найчастіше ми з друзями говоримо про те, що хочеться додому. Хочеться мати безпечне місце, якого більше немає», — каже Галина.
Право дитини на допомогу
Коли підлітки наважуються сказати: «Мені потрібна допомога», вони роблять величезну внутрішню роботу. Знаходять слова, долають сором і страх осуду. Іноді однієї розмови вистачає, щоб тривога не переросла у справжню кризу.
Нещодавно стала відома історія з однієї програми. Мама кілька місяців не наважувалася сказати сину, що його батько в полоні. Не зі зла, звісно. Дорослим здається, що вони захищають своє дитя, не відкриваючи страшної правити. Після роботи з психологом мама прийшла до розуміння, що дитина має право знати правду. Хлопець сказав: «Я знав». Він усе здогадувався й зчитував материн стан.
Діти живуть у час, коли ховають однокласників або засинають з думкою, чи підуть завтра до школи. Війна безперервно транслюється онлайн, і соцмережі нікого не щадять.
До психолога звернувся юнак, якому вже виповнилося 18. Пару років тому він упізнав на фото в соцмережах руку власного загиблого батька — за браслетами, які вони з сестрою йому подарували. Цей знімок був всюди, тож у нього не залишалося простору, щоб прожити втрату. Лише через роки він почав працювати з травмою.
Саме тому психологічна допомога дітям під час війни є такою ж базовою потребою, як їжа й вода. Вона має бути доступною. Йдеться про право дитини звернутися до психолога самостійно, без згоди батьків. Найгостріше це потрібно тоді, коли джерелом болю стають саме ті дорослі, які мають дати згоду.
До онлайн-лінії звернулася дівчинка. З шести років вона періодично зазнавала сексуального насильства від старшого брата. Дитина мовчала роками через сором і тривогу. Вона благала нікому не розповідати, але за законом повідомили поліцію. Найбільше дівчинка боялася власної мами, яка не вірила доньці.
Іншій дитині 11 років. Уже кілька років вона потерпає від систематичного булінгу. Учителька не реагує, а мама радить не зважати. Дівчина відмовляється йти до школи, прогулює уроки й панічно боїться майбутнього.
Законодавчі прогалини та пропозиції
До 14 років дитина за українським законодавством вважається малолітньою. Психологічна допомога до цього переліку не належить. У 14 років підліток стає неповнолітнім і формально має право давати згоду на медичне втручання. Проте право на інформацію про власне здоров’я закон надає лише з 18 років. Психологічне консультування поза медичним закладом самостійно підліток отримати не може — до повноліття потрібна згода одного з батьків.
У Британії та Бельгії фіксованого віку немає — фахівець сам оцінює, чи розуміє дитина суть допомоги. У Нідерландах дитина вирішує питання лікування з 12 років. Німеччина дозволяє самостійно звертатися з 14 років.
Пропонується переглянути обсяг дієздатності неповнолітніх у Цивільному кодексі, який зараз оновлюють. Зокрема, закріпити право дитини звертатися по допомогу без згоди батьків, а також отримувати інформацію про власне здоров’я. Дитина сама приходить до фахівця, і закон не забороняє почати розмову. Психолог інформує місцевий орган опіки.
Головне — встигнути закріпити право дитини в Цивільному кодексі. Фонд «Голоси дітей» пропонує взяти за основу механізм, який діє в Основах законодавства України про охорону здоров’я: якщо відмова дорослого загрожує дитині тяжкими наслідками, фахівець має право діяти в її інтересах.
За дитячим мовчанням часто ховаються найважчі історії. Якщо ж дитина наважується говорити про свої проблеми — це вже добра новина. Тож дозвольмо собі нарешті почути дітей.